Карпати. Водохреще. Карпатський трамвайчик

Карпати. Водохреще. Карпатський трамвайчик

DV 03-03-2009, 13:11:00

Автор Диана Шамрай (Ariadna)

Про мій тезис ,що у нас в Україні скільки чудес,що їх дивитись - не передивитись – знають ,напевне, всі мої друзі. Зараз мова піде про Карпати. Так, так, знову про Карпати.
Їх у нас люблять усі: й ті, хто там часто буває, і ті хто був лише один раз, в дитинстві… чи у відрядженні, й ті, хто катається на лижах (а у Буковелі є зараз траси відповідного рівня практично для всіх бажаючих), і ті, хто полюбляє збирати гриби та ягоди, чи їздить підлікуватися трускавецькою чи моршинською водичкою, заодно і на екскурсіях побувати.
Минулого року мене запросили на святкування Св`ята Водохреще в село Наріжжя. Я була вражена: всі жінки села вдягнули національне вбрання - білі,розшиті широкою стрічкою бісеру спідниці, червоні гаптовані чорним кожушки та яскраві хустки. В них дівчата виглядали, як квіточки, іншого порівняння важко й підібрати. Причому, весь одяг не витягнутий десь з бабусиної скрині, а новий, сучасний, все згідно розміру ы все до ладу. Після служби жителі села й численні гості пішли до Черемошу. Попереду - священик, за ним чоловіки з церковними хоругвами , а жінки – з Трійцями (підсвічник з трьома свічками, рясно прикрашений квітами). На річці вже зроблено з льоду іконостас, хрести, ворітця. І все це блищить, висвічується на сонці, як тисячі діамантів! Св`ято Водохреще…!
Далі наш шлях пролягав до іншого села – Соколівка. Тут вже «ініціативу »
по вбранню(?) перехопили чоловіки: всі вони- від найстаршого до самого найменшого гуцула (наголос на першому складі)- у чорних кептариках, прикрашених малиновою вишивкою, с топірцями ы в дивних шапках, що нагадують воїнів УПА. Чекають приїзду священика. Тоді чоловіки стануть кругом церкви і почнуть співати колядок, останній раз у році, що настав.
Цього року мені спокою не давав мартрут «Карпатский трамвай», про який я прочитала восени. Відразу зібралася їхати, бо восени Карпати надзвичайно гарні. Іноді я думаю: «Мабуть так виглядає РАЙ…». Не вийшло, та все на краще, поїхала зимою, й знала, що буде чудово, але що так…
Вузькоколійну дорогу, по якій рухалися наші два зелених вагончики, збудували, щоб доправляти ліс , який рубали лісоруби, до лісопилки. До речі, тільки в 2003? році прийнята постанова про заборону вивозу кругляку,а барон фон … ще тоді гроші добре рахував!
Цікавою була розповідь пана Любомира Яцківа про те, як працювали робітники, які сплавляли ліс ще до будівництва залізниці. Яка ж це небезпечна професія, якщо той , хто пропрацював 6 років. йшов з неї й більше не повертався. Вважалось, що долю не треба спокушувати: якщо Господь беріг цілих 6 років – досить!
А в думках відмітила, здається на Косівщині є музей лісосплаву - треба поїхати!
Продовжуємо шлях. Чи знає хтось, що космонавти, що поверталися з Байконуру, проводили реабілітацію у санаторії «Карпатський спалах»? Чому? Тому що чисте, як кристал, повітря, карпатські краєвиди ,а головне – вода! відновлюють повністю організм, примушують його працювати, як новий годинничок.
Кілька слів про воду: джерело називається «Горянка», склад води такий, що засвоюється у організмі повністю - на 100 відсотків. Крім того «прикрашений» багатьма таких мікроелементами, які організм «просить», щоб прийти в норму. А смачна яка! Ще наш гід сказав (по секрету) що, як поп`єш водички, то відразу хочеться…цілуватися. Правда
Вражає бистрінь зимових карпатських річок, прикрашених химерними нальодями, безкраї простори гір, на щастя, все ще вкритих вічнозеленими смереками, головне – забуваєш, що є Київ, метро, люди, розклад, життєвий цикл. Тут тільки ти і гори, і сніг, і блакитне-блакитне небо, і сонце…і бажання залишитися тут.

2454 Просмотров | 0 Комментарии | Рейтинг:

(1 голосов)

Гости не могут оставлять комментарии.