Тема: "БОЛЬШАЯ ПРОГУЛКА по КАРПАТАМ"

[juk]

"Для кожного з нас з Карпатами зв’язано якесь приємне, незабутнє, рідне сердцю відчуття. Багато хто серед нас проїхав саме тут, серед їхніх зелених круч, свій перший маршрут, привезли безліч спогадів.
 Байдуже, що на карпатські хребти і полонини збираєшся не в перший раз. Адже знову і знову вони якісь різні...Та навіть в таких наших до болі знайомих Карпатах завжди є місце новому, чудовому, досі небаченому закуточку, який відкриває перед очима зовсім новий світ, доповнюючи картину, й до того дуже яскраву, ще більшим розмаїттям кольорів. "
То ж рушаймо..


С 18 по 26 августа поездка в Карпаты. Из них два дня дорога, шесть дней - горы ( один день-про запас).
В маршрут входит Черногорский хребет (г. Поп-Иван Черногорский,г.Смотрич, г.Дземброня,г.Петрос) а также хребет Свидовець, перевал Легионов и др. с посещением горных озер, водопадов.
Желающие - присоединяйтесь!

[zen]

Позволю себе маленькую поправочку. Гора Попиван не потому что связана с попом по имени Иван, а потому, что співає - попіває. Не забуваймо рідну мову.

[juk]

Гора Попиван не потому что связана с попом по имени Иван, а потому, что співає - попіває.

Да, спасибо Zen  .
 за несколько лет привык к тому, что в картах она везде обозначена как Поп-Иван  В Карпатах как и в Крыму горы имеют несколько  названий. В свою первую поездку ручкой писал на карте местные названия гор.

[passat]

Прошу прощения, а "Большая прогулка по Карпатам" и "Рейд просторами Карпатам" это одно мероприятие или несколько.

[juk]

Прошу прощения, а "Большая прогулка по Карпатам" и "Рейд просторами Карпатам" это одно мероприятие или несколько.

Это разные мероприятия.
Предложение присоединяться к нашей поездке еще в силе, вот только с разрешениями на нахождение в пограничной зоне ( у нас есть!)  придется договариваться на месте.

[nosar]

Всем мпривет коллеги когда будете ехать на Озхике ПоПИВАН НАЗЫВАЕТЬСЯ чЕРНАЯ гОРА, шоб вы тама не заблудились Привет ВоВа

[juk]

 Привет Вова, за совет спасибо! Мы отмечаемся на прикордонной заставе в селе Шибени, оттуда и будем подниматься. Разговаривали с погранцами по телефону, когда отправляли им факс, так вот они сказали, что навигация обязательна! Но бум. карты тоже иметь в наличии. Сейчас главное- это погода. По сухому там легче подниматься. Да будет солнце!!!

[Strict]

Позволю себе маленькую поправочку. Гора Попиван не потому что связана с попом по имени Иван, а потому, что співає - попіває. Не забуваймо рідну мову.

Зен - а это вервсия или правда?
Честно говоря я думала - пип - это пик. Т.е. пик - Иван, разве не так?

[Strict]

Ну а мы в сентябре, пожалуй, по Карпатам - поездим походим!
Удачи вам!

[juk]

Ну а мы в сентябре, пожалуй, по Карпатам - поездим походим!Удачи вам!

Спасибо, Алла! И вам удачи!

[nosar]

вСЕМ ПРИВЕТ кООЛЕГИ вы если все таки поедете именно по кгорным а не асфальтным карпатам, то в группе желательно машина с лебедкой и конечно главное погода. ну и прочая утварь джиперская на всякий случай возьмите запасной трос, для лебедки если у Вас не кеврал . Удачи Я коллеге примерно расказал как попасть на перевал легионов с Быстрицы мона ехать и с Усть чорной. Там вообщем по ходу разберетесь ПриВЕТ вОвА.

[juk]

Всем привет.

Карпаты- не просто горы, это край легенд, каждый хребет, гора, полонина, озеро или водопад имеют свою легенду, а иногда и не одну, которые коренные  жители пересказывают  детям, внукам, туристам. Нам понравилась вот такая легенда о том, как появились Карпаты.

ЯК  ВИНИКЛИ  КАРПАТИ?
"Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно. Рівнина зеленіла шовковими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями, текли потічки та річки, багаті на пстругів та іншу дрібну й велику рибу.
Володарем долини був велетень на ймення Силун. Коли йшов Силун, від його кроку земля здригалася. Розповідають, що Силун добре розумівся на ґаздівстві. Мав безліч усякої худоби. Череди корів та волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів та свиней паслися на толоках, бродили лісами. А птиці! Тисячі качок та гусей плавали в ставках, багато курей кудкудакало на фермах. Жив цей ґазда у прекрасному палаці: з білого мармуру, з високими шпилями, які сягали аж до самих хмар. Палац був вибудуваний на труночку, висипаному людськими руками, мав стільки кімнат, що легко можна було заблудитися. А в помешканні — добра всякого!
Вночі Силун спав у золотій колисці, вистеленій дорогими килимами. А вдень звик відпочивати у сріберному кріслі.На широкій долині слуги землю обробляли, хліб вирощували, за худобою доглядали, птицю годували. Люди мучилися, від зорі до зорі трудилися, багатство примножували, та не собі, а Силунові.
Слуги і служниці жили не в палаці, а далеко від нього, в дерев'яних зрубах та землянках. Не хотів господар, щоб у світлицях смерділо гноєм чи людським потом. Ні чоловіки, ні жінки, ні літні, ані молодь не сміли покидати маєток Силуна і йти собі шукати іншої роботи. Мусили жити і вмирати кріпаками.
Поміж цієї челяді служив у Силуна один хлопець на ймення Карпо Дніпровський, що прийшов сюди від берегів Дніпра. Він подався у мандри ще десятирічним хлопчиком шукати щастя, бо батько помер, а мати жила бідно, і мусив їм чимось допомогти.
Служив Карпо рік, другий, п'ятий. Як і всі, косив траву, орав і сіяв пшеницю та жито, ячмінь і овес, збирав хліб. Не тільки за себе працював, а й іншим допомагав, бо жалів слабеньких. Полюбили його всі слуги і служниці. За чесність, працьовитість, справедливість. Карпо ненавидів тих, хто панові дуже низько кланявся, до самих ніг нахилявся. Тяжко йому було дивитись, як Силун усе забирає, а народ голодує.
Коли Карпові сповнилось від роду двадцять літ, вирішив додому повертатись. Був певний, що за добру працю пан йому заплатить і він, Карпо, повернеться до матері не з порожніми руками. Тільки про це тепер і думав. Усе міркував, як із паном поговорити про розрахунок.
Раз уночі він вийшов надвір освіжитися. Проходив коло наймитських хатинок і побачив раптом якусь тінь. Скоро впізнав Силуна. Той ішов подивитися, як худоба ночує, чи все в порядку. Карпо подумав, що саме час поговорити з паном.
Коли Силун наблизився, Карпо дав про себе знати кашлем.
— Чому ти тут, Карпе? — озвався Силун, упізнавши хлопця.— Чи не дівча виглядаєш?
— Не дівча,— відповідає Карпо, — а вас, світлий пане.
Маю з вами поговорити. Служив я вам довго й чесно, та маю додому вертатися, аби матінку живою застати... Платню за службу хочу попросити.
Силуп спочатку подумав, що слуга жартує, бо досі ніхто не наважувався на те, щоб проситися геть від нього. Та й платні ніхто не вимагав. Але Карпо й не думав відступати:
— Я чесно служив, світлий пане. І моя робота, гадаю, щось коштує.
— Нікуди не підеш! — розізлився пан.— То вже я знаю, коли й куди мої слуги повинні ходити.
— Я піду, пане,— настоював Карпо.— Лише ще раз вам мушу сказати, що моя робота чогось коштує.
Це вже була нечувана зухвалість, якої пан простити не міг.
— Туди, під землю, тебе відпущу! — лютився він, показуючи пальцем униз і приступаючи до парубка.— Там буде твоя платня.
Та хлопець не відступив ані на крок.
— За мою роботу, пане, прийдеться платити,— ще раз нагадав, ніби й не чув панської погрози. Ця відповідь ще гірше розізлила Силуна, скипів так, що аж очі кров'ю налились, а з рота вогонь сапнув. Схопив він Карпа своїми дужими руками, підняв і вдарив ним об землю. Ударив так, що аж яма зробилася.
Але слузі нічого не сталося, звівся на ноги і відчув у собі непереможну силу — то, мабуть, землиця йому подарувала за те, що робив на ній. Схопив Карпо Силуна, вдарив ним об землю, далі ще раз і ще раз, не витримала матінка-землиця тих ударів, розкололася. І опинився Силун у підземній печері, в яку гадав загнати непокірного слугу. Даремне він хотів вибратися на поверхню — земля закрилася, і не можна було знайти жодної щілинки.
Тоді вдався Силуп до своєї сили. Вдарив ногою у земну кору — вона вигнулася, та не відчинилася, вдарив другою — вигнулася ще більше, а відчинитися не хоче. Пробував головою пробивати, плечима витискати — марно, кулаками гатив — теж не допомогло.
Але від його ударів на землі гора за горою робилася, і чим дужче кидав собою Силун-велетень, тим вищі гори піднімались навколо. А найдужче бив собою там, де Гуцульщина, і там гори вигналися найвищі.
Уранці як прокинулись наймити і побачили, що сталося, дуже здивувались. Навколо — гори, а там, де був палац, нічого не лишилося, усе провалилося у прірву. Раптом з-під землі вдарила вода, заповнила ту прірву. Чудувалися люди, а скоро зібралися на велику раду: як далі бути, як жити.
Вирішили в цьому краї залишитися. Озеро назвали Синевирським, бо було сине-синє, як небо. А горам на честь Карпа дали ймення Карпати.
Люди зажили по-новому. Одні залишились па рівнині, інші подалися в гори. Орали, сіяли, хліб вирощували, худобу доглядали. Навчилися ліси рубати, хати будувати. Кажуть, що Силун ще й тепер не стих під землею, пробує вирватися, але вже не викидає гори, бо постарів і моці такої не має. То вже не вирватись йому на поверхню ніколи!"



Именно с Гуцульщины и началась наша прогулка по горным Карпатам. Я езжу в Карпаты каждый год и всегда мечтал добраться до вершин двухтысячников на машине. Знал, что сложно, но чем труднее путь, тем слаще победа.
ПОПИВАН  (Черная гора)
 высота 2028 метров. Это третья по высоте вершина Украины, которая уступает только Говерле (2061 метров) и еще одной горе Черногорского хребта- (самого высокого на территории нашей страны) со своеобразным румынским названием Бребенескул (2036 метров). Известна среди туристов и не только благодаря старой польской метеорологической обсерватории, которая построена на  вершине в 1938 году, говорят что проработала она всего год, потом война, советская власть и забытие. Есть две легенды. Одна - гуцулы рассказывают, будто когда-то на ее вершине была огромная скала и Довбуш – легендарный предводитель карпатских опришков – убил здесь «черную беду» (то-есть черта)и от этого  скала почернела, и гору назвали Черной. Вторая о том, что что здесь постоянно дуют сильные ветры. Они завывают, попевают, «попивают». Кому какая больше нравится тот ту и пересказывает.

Для того, чтобы подняться на Попиван нужно получить разрешение на нахождение в пограничной зоне у пограничников и лесников. Это очень простая процедура, посылается факс на погранзаставу с подробным указанием маршрута и через несколько дней получаете дозвил. На КПП просто показываете паспорт и все.



 Приехали в Шибене вечером, решили подняться до середины, а там и заночевать. Как говорят жители деревни, если выедешь до второго шлагбаума , считай, что ты уже поднялся.






  Камни, колея, смереки поперек дороги и все это на крутых затяжных подъемах, объездов нет, только прямо или назад.  Вот он Второй шлагбаум


 Мне очень повезло, что было сухо.
Погода вообще всю поездку радовала солнышком и теплом.
 Подъем до озера закончили поздно ночью.
и расположились на ночлег.

[juk]

Утром огляделись, где находимся, что вокруг. недалеко метрах в пятидесяти стоит хатинка для грибников и туристов, мы вчера в темноте ее не увидели.

а вокруг машины и палатки черничник

счастливую Маринку нельзя было оторвать от черники, пока не наелась

 до озера "Маричейка" порядка ста метров,
 Очень красивое потрясающе чистейшее горное озеро  в лесу. Гуцули говорять про Марічейку: "Побачиш на світанку - познаєш радість. Мы его увидели не на рассвете, но все-таки ранним утром.


Легенда про озеро "Маричейка"
А чи знаєте, чому озеру дане дівоче ім’я?
- Легенда є в нас.
Послухайте..
Було все це ще в глибоку стародавність. Чорним вороняччям налетіли тоді злі недруги на наш зелений край. Вони руйнували села, губили народ, а хто вцілів, рятуючи, пішов у гори. Але вороги довідалися, що гуцули ховаються десь у дрімучих лісах, і рушили ордою слідом за ними.
Марічейка, молода дружина чабана Івана, побачила ворогів і прошептала коханому:
- Іванко, рідний! Скоріше біжи до нашим, попередь!.. А я спробую їх затримати.
- Не можу я залишити тебе.
- Згадай, милий, скільки наших там, у горах. Батьки і матері, старі і діти... Весь наш народ... Він у небезпеці. Йди!
І пішов Іван. А горда Марічейка стала на шляху ворогів. Її схопили... Наказали:
- Веди до своїх гуцулів. Не те смерть!
Йшли вони до самої ночі. Завела їх Марічейка в такі дикі місця, відкіля і не вибратися. Розлютилися вороги і накинулися на неї із шаблями... Затремтіла земля, подув страшний вітер, гримнув грім. І злетіли в небо камені, здвинулись гори й утворилося озеро. У ньому і знайшли свою загибель вороги. З тих пір ліс на честь хороброї дівчини стали називати Дівочим, а озеро - Маричейка...

из озера вода течет по ущелью и полонине вниз

по дороге вверх на вершину ПОПИВАНА

сторож Чорногори почти у вершины

и впереди уже видна обсерватория...

[Eduardo]

Опа, какие молодцы! Одной машинкой на Черную гору, да еще и по темноте! Отчаянным смельчаком надо быть! Однако!
С нетерпением ждеи дальнейших повествований подкрепленных фото-видео материалами.

[juk]

На вершине ПОПИВАНА (2028 м.)





польская обсерватория


внутри, учитывая, что с момента постройки прошло 70 лет и стоит она на горе под ветрами, дождями, снегом, покрывается льдом



из окна виден Черногорский хреьет и Говерла





по "телевизору" весь Черногоский хребет

друзья из Венгрии

[juk]

Опа, какие молодцы! Одной машинкой на Черную гору, да еще и по темноте! Отчаянным смельчаком надо быть! Однако!
С нетерпением ждеи дальнейших повествований подкрепленных фото-видео материалами.

Спасибо, услышать такую похвалу от прошедшего по дождям почти этот же маршрут - дорогого стоит!!!

[juk]

Кто не был на Попиване обязательно побывайте, с высоты открываются панорамы румынских Карпат, Черногорского хребта, Свидовца, вообщем красотища!!! ( позже сделаем и загрузим панорамные фотографии). Это все нужно видеть собственными глазами, ощущать ветер, ходить по развалинам, дотрагиваться до истории.
По дороге назад вниз
коровы, лошади ходят по горам сами, непривычно, когда из-под ели показывается морда коровы и сопровождается это зрелище звоном колоколов,привязанных на шею каждой коровы. Когда идет стадо, стоит такой перезвон. Класс!!!


родник

смереки на дороге


на одном из таких спусков случилась поломка: сломался коренной ресоры.

чтобы доехать до деревни вниз привязал


пешеходники фоткали машину

странно, но вчера вечером шлагбаум был не таким тяжелым


на полонине встретили ребят, они начали подъем утром , но останутся на озере , а наверх -завтра.

всю дальнейшую дорогу до деревни думал только о том, чтобы найти кузнеца и ресору.

[juk]

Спустились в Шибене и в первой же хате нам сказали, где живет кузнец. Практически все деревни там располагаются по берегу реки и автомобильных мостов один-два на все село, они ездят к домам через реку. Вот и кузнец Василь жил на другом берегу реки

как же я обрадовался, когда Василь сказал, что это не поломка, а ерунда, у него своя кузня, ресору сняли с ГАЗ-69,т.к. все равно пока не на ходу и делов-то всего на три часа работы.
Во время починки Боник заболел "звездной болезнью". Все дети и взрослые приходили фотографироваться, угощали его брынзой, молоком, мясцом. Короче собака прижилась на время.






Маринке тоже надавали гостинцев: мед дітям додому, домашній хліб, брынза, банка земляничного с ежевикой варенья, сухие грибы. Она пыталась дать Дусе(жене Василя) деньги, но не взяли.  Василь долго складывал цену за ресору и работу, а когда озвучил 200 гривен- я был в шоке, у нас в Одессе за такие деньги разве что консультацию дадут. Так как мы на западной не в первый раз, знаем, что водка и сигареты - отличный презент в знак благодарности. Еле уговорили взять, а то не останемся.
Хочу отметить ,что люди там очень гостеприимные, добрые, отзывчивые, есть такое украинское слово -  ЩИРІ. Вообщем в ночь нас не отпустили обратно в горы, накормили, приютили, спать уложили.
В шести километрах от Шибеного есть минеральный источник Буркут


вода супер вкусная!
вдоль реки стоянки для туристов

для более комфортного отдыха их огараживают, потому что коровы и прочая живность там любопытная и не всегда в местах их пребывания остается чистота
калитки нет, но есть вот что

по дороге встречается много родничков, один из ...


попрощались с Василем, пообещали, что в следующем году обязательно приедем

 

[juk]

Чтобы не забыть, напишу сразу

такие таблички повсюду в лесу, и может там туристы другие, может убирают чаще турстоянки, но главное, что чисто. Мусорок там нет, все выносят мешки и оставляют на берегах рек, а "прийде велика вода та забере сміття", рассказали нам Василь с Дусей.

корова возвращается домой

єто дерево упало совсем недавно, еще трава не засохла

какая чистая вода в озерце

[Антошка]

juk

Супер. И отчет, и фото. Мне больше всего нравится встреча Боник с белой собачкой в вольере. Классная у него жизнь. Шлагбаумы держать не нужно, машину толкать тоже, кормят и щелкают просто так.